Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Статті / Любецький синодик / Любецький список

Любецький синодик

Любецький список

Микола Жарких

Останній, четвертий логічний розділ синодика складається з трьох частин, які ми будемо позначати 4-1, 4-2, 4-3. Р. В. Зотов [цит. праця, с. 12 – 20] навів назви 174 родів, які там записані. Подивимось, що в них цікавого, з використанням нумерації Зотова. Позиції 1 – 87 займає список 4-1, укладений за єдиним планом.

Перші 4 позиції займають чернігівські архієпископи – роди Лазаря Барановича, Феодосія Углицького, Іоана Максимовича, Антонія Стаховського. Всі ці особи вже були згадані в списку 2-9.

На п’ятому місці стоїть рід чернігівського єпископа Амвросія Дубневича, також згаданого вище у списку 2-10.

Місця 6 – 9 належать родам архімандритів: новгород-сіверського Генадія Стефановича, троїцьких чернігівських Германа Кононовича та Іраклія Комаровського, єлецького чернігівського Тимофія Максимовича. Трьох із них ми бачили в списку 2-10, Іраклія Комаровського там не було, оскільки він помер в 1765 році. На мою думку, сюди його рід (не він сам) записаний авансом (як щирий атеїст, я не маю поняття, чи допускалась така практика поминання).

Те саме, мабуть, можна сказати про рід любецького ігумена Іосифа Булатовича (помер в 1759 р.), який записано на 10-у місці. На 11-у місці записано рід онуфріївського ігумена Ісихія Смоленського (вище ми бачили, що в 1727 – 1734 рр. він був любецьким ігуменом; чому його рід названо родом онуфріївського ігумена – не знаю, хіба що припустити, що це було його попереднє місце служіння – думаю, це скит в Липовому Скитку біля Боярки, філія Михайлівського Золотоверхого монастиря), на 13-у – рід думницького ігумена Іоана Дубинського (Домницький монастир біля Сосниці).

Відсутність на початку цього списку деяких імен чернігівських святителів, згаданих в 2-у розділі, на мою думку, можна пояснити тим, що вони не мали родичів, яких личило вписувати до синодика (малоімовірно, щоб у Чернігові не знали родоводів ієрархів 18 ст.).

Наступні місця списку – 12-е та 14 – 23-є, 25-е – належать родам ієромонахів. Тут бачимо ченців Києво-Печерської лаври, Чернігівської кафедри (Борисоглібського монастиря), Новгорода-Сіверського, Любеча, Рихловського монастиря – це загалом показує географію осіб 18 ст., згаданих у синодику.

Далі йдуть роди простих монахів – 24-е, 26 – 34-е місця. Тут ми бачимо ченців лаври, Любеча і Мстиславля.

На 35-у місці закономірно поставлено рід ієродиякона.

На цьому список чорного духовенства вичерпується, і далі йдуть представники білого духовенства – роди протоієреїв та пресвітерів. Їх місця – від 36 до 56-го, 64-е. Тут бачимо представників таких місцевостей: Чернігів, Макошин, Седнів, Любеч, Юр’ївка (нині Чернігівського району), Злинка (?), Андрійковичі, Новгород-Сіверський, Посохів, Церковище, Погар, Андріївка, Микуличі.

Роди черниць (ігуменій та інокинь) чомусь поставлені в списку нижче білого духовенства (місця 57 – 63). Географія охоплює Київ, Чернігів та Мстиславль.

Наступна частина списку відведена родам козацькій старшині (місця 66 – 79). Тут бачимо роди генерального обозного Василя Борковського, кількох полковників та панів (без означення їх службового становища).

Ще нижче стоять роди службові, але не пани (місця 80 – 87). Тут зустрічаємо роди чернігівського судді (мабуть, полкового), сотників та чернігівського бурмистра.

На цьому закінчується список 4-1, упорядкований одним переписувачем за єдиним планом. Ідея упорядкування полягає в чинолюбії – вищі чини стоять вище за нижчі, духовенство – попереду світських осіб, чорне духовенство – попереду білого. В цілому список 4-1 можна датувати так само, як і список 2 – приблизно після 1753 року.

Чому список 4-1, упорядкований за тим самим принципом, що й список 2 (власне, списки 2-9 – 2-17), не був об’єднаний зі списком 2? Тим більше що він містить частину імен, уже наведених в списку 2. Можливо, ключове значення тут мало поминання родів осіб, представлених іменами родоначальників.

Де сформовано цей список? В ньому значиться 14 осіб з позначенням «любецький»: 10 ченців, 2 попи, 2 мирян. На мою думку, це достатня підстава вважати, що список 4-1 був упорядкований в самому Любечі.

Наступний фрагмент списку (позначимо його 4-2) – позиції від 88 до 130 – являє собою ще один чинолюбивий список, який починається від архімандритів і через ієромонахів – панів – службовців спускається до простолюду – ковалів, отаманів і просто «жителів». Цілком очевидно, що цей список також відредаговано за один прохід на підставі записів, нагромаджених після завершення переписування списку 4-1.

З легко датованих імен ми бачимо роди Генадія Стефановича (новгород-сіверського архімандрита в 1715 – 1717 рр., згаданого в списку 2-11) та Германа Загоровського (любецького ігумена в 1739 – 1744 рр., з невідомої причини пропущеного в списку 2-12). Про їх подальшу долю я не маю відомостей, і тому важко сказати, з якої причини вони не потрапили до списку 4-1.

Рід Івана Чарниша, «бувшого судді генерального», вказує на 1715 – 1723 роки, коли Іван Федорович Чарниш був генеральним суддею (помер він в 1728 р.).

Рід панів Михайла та Іоана Скоропадських, на мою думку, позначає (1697 – 1758) та його молодшого брата Івана. Вони були синами Василя Ілліча Скоропадського – молодшого брата гетьмана Івана Ілліча Скоропадського.

Рід Василя Томари – «жителя чернігівського, наказного судді» – вказує на 1715 – 1726 роки, коли Василь Іванович Томара був чернігівським полковим суддею, а в 1715 та 1726 роках – чернігівським наказним полковником.

Датувати список 4-2 можна орієнтовно 1758 роком на підставі запису про М. В. Скоропадського. В списку 10 осіб позначені як «любецькі»: 4 ченців та 6 мирян. Тому список 4-2 можна вважати укладеним в Любечі – на тих самих підставах, що і список 4-1.

Наступний фрагмент списку (позначимо його 4-3) – займає позиції 131 – 172 (до кінця синодика). Нагадаємо, що згідно спостережень Р. Зотова, на 136-у записі закінчується перший почерк, яким переписана вся перша частина синодика; друга його фізична частина написана багатьма почерками.

Список 4-3 є типовим хронологічним списком – в ньому перемішано представники всіх чинів суспільства. Тут вперше з’являються датовані записи: 1751 р. (136, 137), 1755 р. (140, 141, 144), 1756 р. (145, 146), 1757 р. (147), 1760 р. (148, 150), 1758 р. (149), 1771 р. (154), 1780 р. (162), 1782 (169), 1788 (171).

Після запису 145 написано: «Помяни господи души преставившихся рабов твоих» – котру можна розцінювати як своєрідну кінцівку синодика. Але записи до нього продовжували додаватись, що особливо підкреслює поточний характер цієї частини синодика.

Список 4-3 вівся досить недбало – запис 1758 р. (149) вліз між двома записами 1760 р., окрім того двічі (154, 161) записано «о здравии» (точно як у чеховській «»). На мою думку, цей список почали вести десь від 1760 р. (принаймні, від 1758-го); записи з ранішими датами внесені до нього заднім числом, але без упорядкування по чинам. До цього ж етапу належить запис 2-14 (1755 року), також зроблений, на мою думку, заднім числом.

В цьому списку ще 10 осіб позначені як «любецькі»: 6 ченців, 1 піп, 3 мирян. За наявності 34 любецьких позицій можна вважати доведеним, що всі три частини 4-го списку написані в Любечі.

Географічний розподіл місцевостей, згаданих у синодику в зв’язку з особами 1 пол. 18 ст., виразно тяжіє до Чернігова (тут ми не враховуємо велику вагу власне-любецьких записів). Це видно з наступної картосхеми.

Картосхема Любецького синодика 1 пол. 18 ст.

Картосхема Любецького синодика 1 пол. 18 ст.

Цифрами позначено: 1. Клюси; 2. Листвен + Суличівка; 3. Микуличі; 4. Петрушин; 5. Ріпки; 6. Симаки; 7. Улянівка; 8. Юр’ївка.

При укладанні картосхеми було виявлено, що старорежимне Церковище нині зветься Підлісне (Козелецького району). Щодо села Микуличі (Брагинський район Гомельської обл.), яке на той час знаходилось на території Речі Посполитої, я не можу бути певним, але кращого не знайшов. Села Посохів (№ 50 Род Лукъяна, презвитера василиевского посоховского) я не знайшов. Запис № 165 (Род священника рѣпицкого Іоанна) я відношу до м-ка Ріпки; запис № 167 (род Павла, колбасника радунского) я відношу до с. Радуль.

В цілому географія місць, згаданих в записах 1 пол. 18 ст., відповідає межам Чернігівської єпархії. Чому ці чернігівські записи продубльовано у Любецькому синодику – зараз сказати важко; можливо, у Чернігові був звичай, що деяких осіб поминали не в одній церкві, а в кількох монастирях єпархії, і до Любецького синодика було занесено копію такого списку. Для подальших студій необхідно залучити матеріал інших синодиків 18 ст. з Чернігівської єпархії.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 812

Модифіковано : 10.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.