Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Пам’ятки / Свині не винні / Загальні підсумки

Свині не винні

Загальні підсумки

М.І.Жарких

Нестійкий баланс

Основний закон охорони пам’яток

Джерела проблем

Чого нема, Чого не робити і Хто не винен

Нема пам’яток зі списку ЮНЕСКО

Нема кандидатів до списку ЮНЕСКО

Нема облич на купюрах

Політична тенденція реєстру

Summa summarum

Нестійкий баланс

Отже, за реєстром 2001 р. в Україні було 655 пам’яток національного значення; під час підготовки реєстру 2009 р. з цього числа виключено 118 пам’яток і включено 207 нових пам’яток. В реєстрі 2009 року значаться 744 пам’ятки національного значення (див. наступну діаграму).

Розподіл числа пам’яток за реєстрами 2001 і 2009 років по областях

Розподіл числа пам’яток за реєстрами 2001 і 2009 років по областях

Діаграма як діаграма: в якихось областях число пам’яток зменшилось, в якихось – прибуло… Середня по лікарні температура може вважатись нормальною… (Зауважу, що з діаграми довелось виключити Київ, в якому число пам’яток в 4 рази перевищує найбагатшу область; на тлі оцих «київських гір» дані інших областей виглядають просто мізерними…)

Зовсім інакшою і значно цікавішою виявиться картина, якщо до цих даних застосувати «диференціальний аналіз», або, простою мовою, відняти від показників 2009 року показники 2001 року:

Різниця числа пам’яток за реєстрами 2001 і 2009 років по областях

Різниця числа пам’яток за реєстрами 2001 і 2009 років по областях

По-перше, загальний приріст у 89 пам’яток слід представити як

 89 [загальний приріст] = 90 [приріст по Києву] –
1 [приріст по решті України];

Весь приріст числа пам’яток дав один тільки Київ; решта 26 адміністративних одиниць держави не дали ніякого приросту числа пам’яток, а тільки сумарне зменшення на 1 пам’ятку.

По-друге, із загального числа 27 адміністративних одиниць приріст числа пам’яток дали тільки 11, а решта 16 одиниць показують зменшення числа пам’яток.

Отже, попри зростання списку на 14%, загальну тенденцію слід окреслити як зменшення числа пам’яток, або принаймні як нестійку рівновагу протилежних тенденцій.

Основний закон охорони пам’яток

Ще одна [не?]сподіванка виявилась при вивченні залежності суми штрафних балів від числа пам’яток (наступна діаграма).

Сума штрафних балів зростає з ростом числа пам’яток

Сума штрафних балів зростає з ростом числа пам’яток

Отже, основний закон охорони пам’яток (окреслений на діаграмі червоною лінією) формулюється так:

 Багато пам’яток – багато проблем;
 немає пам’яток – немає проблем;

Найбільш радикально скористалась з цього закону моя рідна Кіровоградська область, залишивши в списку 5 пам’яток. Як наслідок, вона посідає перше місце у боротьбі за якість, одержавши лише 2 штрафних бали. Натомість Київ, назбиравши 180 штрафних балів, опинився за цим показником на останньому місці.

Але якби в Києві попрацювали передовим (кіровоградським) методом і залишили в списку тільки могилу комуністичного гаулейтера В.В.Щербицького та будинок, де працював визначний партійний і радянський діяч Лазар Мойсейович Каганович, то й Київ міг би посісти перше місце.

Джерела проблем

Отже, основним джерелом проблем, пов’язаних з обліком пам’яток, є сам факт наявності пам’яток (якби їх не було, не було б і проблем).

Детальніший розгляд за запропонованими мною класами помилок (наступні діаграми) показує нові несподіванки.

Число пам’яток з помилками певних класів

Число пам’яток з помилками певних класів, %

Із загального числа зроблених мною зауважень – 603 – цілих 84% припадає на проблеми з датуванням пам’яток (219 формальних дат і 229 помилкових дат). Біда спіткала наш облік пам’яток якраз на тому місці, де ніхто не міг сподіватись: адже кожна пам’ятка національного значення має паспорт, в якому містяться конкретні дати. Якби укладачі дали собі труд звірити дані списку з паспортами, більшість зауважень би відпала. Якби…

Число штрафних балів від помилок певних класів

Число штрафних балів від помилок певних класів, %

Будинок першого архітектора Києва Андрія Меленського

Будинок першого архітектора Києва Андрія Меленського. Ліворуч – освітлений сонцем фасад по вул. Хоревій, праворуч – затінений фасад по вул. Костянтинівській. Фото М.І.Жарких, 9 листопада 2008 р.

Аналогічно виглядає картина, якщо зважити помилки за їх значенням. На помилкові дати приходиться 74% усіх штрафних балів.

Коли я починав писати статтю в листопаді 2009 року, загроза для пам’яток, яка випливає з неточностей документації, уявлялась мені чисто теоретичною. Тепер, в січні 2011 року, ситуація уже змінилась.

Нині спритні люди вирішили перебудувати споруду за адресою Костянтинівська, 11 (у Києві), посилаючись на те, що під охороною знаходиться пам’ятковий будинок за адресою Хорева, 11. Насправді цей нещасний будинок знаходиться за адресою Костянтинівська, 11 / Хорева, 11, і оце випадкове співпадіння номерів будинків (+ неточність в охоронній документації) стало підставою для його знищення.

Тому я повторюю: кожна помилка в охоронній документації може бути використана для того, щоб уневажнити охоронний статус об’єкта, а велике число помилок робить цю документацію практично непридатною.

Склад охоронної інформації в реєстрі (перелік полів у списку) залишився на рівні найперших списків пам’яток, датованих 1950-ми роками. Ця інформація є абсолютно недостатньою: нині ЮНЕСКО вимагає, щоб кожна пам’ятка, яку подають до списку ЮНЕСКО, мала визначені географічні координати, площу, точний геодезичний план самої пам’ятки і охоронної зони. І чому б не подати цю інформацію? Хіба пам’ятки національного значення для нас менше вартісні, ніж пам’ятки зі списку ЮНЕСКО?

Чому немає офіційної інтернет-публікації паспортів пам’яток? Згідно закону, ці паспорти не є секретними і укладаються за бюджетні кошти – де ж результати? Коли ми побачимо практичну віддачу від тих коштів, які щорічно закладаються в державний бюджет на паспортизацію пам’яток?

Чого нема, Чого не робити і Хто не винен

Звичайно, статистичні зведення у такій справі, як охорона пам’яток, окреслюють одні особливості явища і нівелюють інші (згадаємо знову усереднену по лікарні температуру). Якість у цій справі рішуче переважає над кількістю, і двісті курганів «національного значення» не переважать одного Софійського собору.

Отже, поглянемо на реєстр з точки зору якості представлених в ньому пам’яток.

Нема пам’яток зі списку ЮНЕСКО

Україна є дуже бідною на пам’ятки світового значення (тобто пам’ятки, занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО). Ось деякі вибіркові дані:

Відносна насиченість країн пам’ятками ЮНЕСКО (за даними )

Країна Населення, млн. Пам’яток у списку ЮНЕСКО Пам’яток / млн. жителів
Чехія 10.3 12 1.17
Бельгія 10.2 10 0.98
Австрія 8.3 8 0.96
Болівія 7.95 5 0.63
Алжир 35.2 7 0.2
Буркіна Фасо 8.5 1 0.12
Гана 23.5 2 0.085
Україна 46 3 0.065

Пересічна європейська країна має одну пам’ятку ЮНЕСКО на 1 млн. жителів. В інших частинах світу їх, природно, менше, але я поки що не знайшов країни, де б їх було так мало (так ганебно мало!), як в Україні. Такі стародавні, високо культурні й цивілізовані держави як Буркіна Фасо й Алжир, далеко нас випереджають. А ми? Що ж ми, ми ж оце тільки недавно охрестились, ще й повних 2 тисяч років не минуло…

Але той факт, що в нас мало світових пам’яток, нітрохи не перешкоджає недбалому ставленню до них:

Пам’ятка (офіційна назва ЮНЕСКО) Українська назва Наявність у реєстрі 2009 року
Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra Київ: Софійський собор та прилеглі монастирські будівлі
Києво-Печерська лавра
L'viv – the Ensemble of the Historic Centre Історичний центр Львова
Struve Geodetic Arc Геодезична дуга Струве +

У списку ЮНЕСКО Софійський собор та Києво-Печерська лавра вважаються одним об’єктом. Я вважаю це бюрократичним непорозумінням, яке давно треба виправити, розділивши їх на два об’єкти; але для цього наша держава десятиліттями нічого не робить (воно ж їсти не просить).

Ми бачимо, що з 4 світових пам’яток до реєстру не потрапило 3, тобто 75%. Але три геодезичні стовпчики, які числяться під державною охороною, ніяк не дорівнюють за своїм значенням сотням першокласних пам’яток, які покриваються трьома зазначеними позиціями.

До речі, скільки я не дивився на оці наші «всесвітні пам’ятки» – ніде й ніколи не бачив інформаційних таблиць, які б сповіщали, що перед нами – пам’ятка всесвітньої спадщини. Не знаю, як стоїть справа з такими щитами в Буркіна Фасо, але у Польщі скрізь не тільки біля самих пам’яток, а й на дорогах стоять щити – якщо ви сюди звернете, то зможете побачити пам’ятку всесвітньої спадщини. А у нас ані біля Софійського собору, ані біля Лаври таких щитів нема; та й по історичному центру Львова я попоходив немало – і там їх не бачив (хоча за переказами там знаходиться «Центр Європи»). І що б то був за знак? Чи у такий спосіб Україна заздалегідь готується до того, що її викреслять зі всесвітнього списку?

Нема кандидатів до списку ЮНЕСКО

Так само погано стоїть справа з кандидуванням українських пам’яток до списку ЮНЕСКО:

Пам’ятки України – кандидати до списку ЮНЕСКО (за даними )

Пам’ятка (офіційна назва ЮНЕСКО) Українська назва Дата заявки Наявність у реєстрі 2009 року
Archaeological Site "Stone Tomb" Пам’ятка археології "Кам’яна могила" (Запорізька обл.) 11/08/2006 +
Astronomical Observatories of Ukraine Астрономічні обсерваторії України 30/01/2008
Bagcesaray Palace of the Crimean Khans Бахчисарайський палац кримських ханів 07/07/2003
Complex of the Sudak Fortress Monuments of the 6th – 16th c. Комплекс пам’яток Судацької фортеці 12/03/2007
Cultural Landscape of Canyon in Kamenets-Podilsk Культурний ландшафт каньйону в Кам’янці-Подільському 13/09/1989
Dendrological Park "Sofijivka" Дендрологічний парк "Софіївка" (Умань) 20/06/2000
Historic Center of the Port City of Odessa Історичний центр портового міста Одеса 06/01/2009
Historic Centre of Tchernigov, 9th – 13th centuries Історичний центр Чернігова 13/09/1989
Kyiv: Saint Sophia Cathedral with Related Monastic Buildings, St. Cyril's and St. Andrew's Churches, Kyiv-Pechersk Lavra (extension of Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra) Київ – Кирилівська церква 26/01/2009
Київ – Андріївська церква 26/01/2009
Mykolayiv Astronomical Observatory Миколаївська астрономічна обсерваторія 12/03/2007
Ruins of Ancient City of Khersoness, 4th B.C. – 12th century Руїни давнього міста Херсонеса 13/09/1989 +
Tarass Shevtchenko Tomb and State Historical and Natural Museum – Reserve Могила Тараса Шевченка і Державний історичний і природний заповідник (Канів) 13/09/1989 +
The Residence of Bukovynian Metropolitans Резиденція буковинських митрополитів (Чернівці) 11/06/2007
Trading Posts and Fortifications on Genoese Trade Routes. From the Mediterranean to the Black Sea Торговельні факторії та укріплення на торговельних шляхах генуезців. Із Середземного у Чорне море – Балаклава 16/09/2010
Судак
Кафа (Феодосія)
Wooden Tserkvas (Churches) of Carpathian Region in Ukraine and Poland Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі – Церква св.Трійці у Жовкві 28/01/2010
Церква св.Юра в Дрогобичі
Церква св.Дмитра у Маткові
Церква св.духа у Рогатині
Церква Різдва богородиці у Вербіжі
Церква св.Михаїла в селі Ужок
Церква Вознесіння в Ясині

Як бачимо, з 24 пам’яток-кандидатів наша держава (згідно реєстру 2009 р.) згодна дбати лише за 3 об’єкти. 87% пам’яток, які вже проходять номінаційну процедуру, не перебувають під охороною держави.

Не знаю, сумувати з цього приводу чи радіти. Список кандидатів є хаотичним і безпорадним, в ньому відверто відсутня не те що українська державна ідея, а взагалі будь-яка ідея.

Хіба Миколаївська астрономічна обсерваторія не поглинається номінацією «Астрономічні обсерваторії України»? Хіба Судацька фортеця не входить до складу номінації «Торговельні шляхах генуезців»? У цю останню номінацію від України включено тільки Судак і не включено Кафу (Феодосію) та Чембало (Балаклаву). Це свідчить про повну відсутність фахових знань у авторів такої «горе-номінації», бо Кафа для генуезців важила в 100 разів більше, ніж Судак.

До речі, «Астрономічні обсерваторії України» (разом з Миколаївською чи без неї – все одно) – теж добрячий зразок антипрофесіоналізму горе-авторів такої «пам’ятки». Астрономія в Україні, звісна річ, існує, але ніколи не зробила жодного внеску у світову науку. Для теми «Наука в Україні» варто було б номінувати Київський університет, будинок Президії НАН в Києві і будинки Наукового товариства ім.Шевченка у Львові, які для України важать у 1000 разів більше ніж усі її астрономічні обсерваторії разом узяті (купно з Миколаївською чи без неї).

Номінація «Культурний ландшафт каньйону в Кам’янці-Подільському» – ганебна для України безпорадність. В каньйоні ніякого культурного ландшафту немає, окрім куп сміття, які висипаються туди з плато. Все, чим прославлений Кам’янець, знаходиться на плато, не в каньйоні. Ну то що, виставимо на всесвітнє значення купи сміття замість Старого замку і храмових ансамблів Старого міста?

Номінація «Дерев’яні церкви Карпатського регіону» має виразно містечковий, а не державний характер. Номінувати на всесвітнє значення треба «Дерев’яні церкви України» з обов’язковим включенням собору в Новомосковську, церков у Седневі, Бериславі, а також представників (по 2 церкви) від Київщини, Поділля, Волині та Буковини (і, звичайно, ті 7 церков, які перераховані, до яких я б додав ще давні церкви в Колодному і Старій Солі). У такому складі номінація показала б все різноманіття українських дерев’яних церков, показала б дерев’яну церкву не як локальне карпатське явище, а як загальнонаціональну культурну форму. Державницький розуме, де ти є, агов!

На противагу цікавій, але зовсім не унікальній Андріївській церкві (в Європі немає ані міста, ані містечка, де не було б хоча б однієї церкви у стилі рококо) – серед кандидатів ми геть не бачимо пам’яток українського барокко, тобто саме того найвизначнішого, що створив український народ і чого справді немає в жодній іншій країні світу (включаючи Буркіна Фасо). Чому нема Видубицького і Густинського монастирів, барокових соборів Ніжина, Прилук, Сум, Харкова, Ізюма? Пхати до ЮНЕСКО якусь обсерваторію («три окошка, дверь одна, крашеная охрой») і забувати про ці пам’ятки – це така ознака державного підходу?

Нема облич на купюрах

Українські грошові знаки несуть зображення найвизначніших наших діячів. Звичайно, трохи бракує 1000-гривневої купюри з портретом Степана Бандери, але це ще можна поправити. Як же обліковані пам’ятки цих діячів?

Діяч Пам’ятка Наявність у реєстрі 2009 року
Князь Володимир Великий Десятинна церква і палацовий комплекс в Києві +
Місце хрещення в Херсонесі
Князь Ярослав Мудрий Гробниця в Софійському соборі
Гетьман Богдан Хмельницький Колегіум у Львові, де він навчався
Суботів – основна резиденція
Замкова гора в Чигирині, де була його столиця
Жовті Води – місце переможної битви 1648 р.
Корсунь – місце переможної битви 1648 р.
Пилявці – місце переможної битви 1648 р. +
Замок у Збаражі – місце боїв 1649 р.
Зборів – місце переможної битви 1649 р.
Берестечко – місце битви 1651 р. +
Гора Батіг – місце переможної битви 1652 р.
Жванець – місце облоги і битви 1653 р.
Переяслав – місце козацької ради 1654 р.
Жашків (Дрижиполе) – місце переможної битви 1655 р.
Городок – місце переможної битви 1655 р.
Озерна – місце переможної битви 1655 р.
Іллінська церква в Суботові, де він похований +
Гетьман Іван Мазепа Батурин – урядова резиденція, столиця Гетьманщини
Казикермен (Берислав) – здобута в 1695 р. фортеця
Києво-Могилянська академія (меценат) +/–
Києво-Печерська лавра (меценат)
Собор Мгарського монастиря (меценат)
Собор Вознесенського монастиря в Переяславі (меценат)
Собор Троїцького монастиря в Чернігові (меценат)
Письменник Іван Франко Село Нагуєвичі, де він народився
Дрогобич, де він навчався
Колегія Ґалаґана в Києві, де він перебував
Вілла у Львові, де він жив +
Будинок у Криворівні, де він відпочивав +
Могила на Личаківському цвинтарі у Львові +
Президент України Михайло Грушевський Київський університет, де він учився +/–
Львівський університет, де він викладав +/–
Вілла у Львові, де він жив
Наукове товариство ім.Шевченка у Львові, яким він керував
Українське наукове товариство в Києві, яким він керував
Будинок Педагогічного музею в Києві, де працювала очолювана ним Центральна рада +/–
Будинок Історичної секції ВУАН в Києві, де він працював
Могила на Байковому цвинтарі в Києві +
Тарас Шевченко Село Моринці, де він народився
Село Керелівка, де він провів дитинство
Маєток Качанівка, де він довго перебував
Містечко Яготин, де він довго перебував
Містечко Седнів, де він довго перебував
Будинок у Києві, де він жив (пров.Шевченка) +
Будинок у Києві, де він жив (вул.Вишгородська) +
Могила на Тарасовій горі в Каневі +
Поетеса Леся Українка Будинок в Новограді-Волинському, де вона народилась +
Будинок в Луцьку, де вона жила
Садиба в Колодяжному, де вона жила +
Будинок в Києві, де вона жила +
Гадяч (+ Зелений Гай), де вона часто жила
Ялта, де вона довго жила
Балаклава, де вона довго жила
Євпаторія, де вона довго жила
Могила на Байковому цвинтарі в Києві +
Філософ Григорій Сковорода Садиба в Чорнухах, де він народився +
Києво-Могилянська академія, де він учився +/–
Колегіум у Переяславі
Село Пан-Іванівка (Сковородинівка), де він жив і був похований +

(Знак +/–, як і подальше значення 0.5 пам’ятки, означає, що пам’ятка в реєстрі представлена, але роль даного діяча при цьому не відзначена).

Перелік пам’яток, накреслений вище, є дуже орієнтовним. Для того, щоб його скласти, потрібно знайомство з історією в межах шкільної програми. Його без проблем можна (і слід!) подвоїти чи потроїти. Кожне село, де перебував хтось із цих діячів, має пишатись тим, що в ньому був президент чи гетьман.

Відображення найвизначніших діячів України
в пам’ятках національного значення

Діяч Число вартісних пам’яток (орієнтовно) З них у реєстрі 2009 року % представлення у реєстрі
Князь Володимир Великий 2 1 50
Князь Ярослав Мудрий 1 0 0
Гетьман Богдан Хмельницький 16 3 19
Гетьман Іван Мазепа 7 0.5 7
Письменник Іван Франко 6 3 50
Президент України Михайло Грушевський 8 2.5 31
Тарас Шевченко 8 3 38
Поетеса Леся Українка 9 4 44
Філософ Григорій Сковорода 4 2.5 63
Разом 61 19.5 32

Отже, навіть найвідоміші пам’ятки найчільніших діячів представлені в реєстрі тільки на третину. Легше українцю увійти до царства небесного, ніж пам’ятці – до Державного реєстру!

Політична тенденція реєстру

З попереднього розділу можна було б зробити висновок, що політична тенденція реєстру – антиукраїнська. Але це не зовсім так. Політична тенденція реєстру дуже проста і полягає у відсутності будь-якої політичної тенденції.

Справді, спробуємо пошукати:

антиукраїнська тенденція простежується у викресленні батьківщини Тараса Шевченка, але заперечується присутністю його могили в Каневі;

антиросійська тенденція простежується у викресленні Володимирського адміралтейського собору в Севастополі, але заперечується присутністю імен Пушкіна і Булгакова;

антиєврейська тенденція простежується у відсутності імен сіоніста Жаботинського і нобелівського лауреата Ландау, але заперечується присутністю хасида Баал Шем Това і Бабиного Яру;

антипольська тенденція простежується у відсутності імен гетьманів Жолкевського і Конецпольського, але заперечується присутністю Адама Міцкевича;

антирадянська тенденція простежується у відсутності імен маршала Брежнєва та гаулейтера Шелеста, але заперечується присутністю імен гаулейтера Щербицького та Артема;

антиєвропейська тенденція простежується у відсутності імен Бальзака і Юза, але заперечується присутністю Джона Говарда;

Отже, проти кожної тенденції укладачі виставили контр-тенденцію, в результаті чого реєстр вийшов ні холодний ні гарячий, а саме такий літеплий, якого сам бог погрожував викинути з уст своїх (а може, вже й викинув). Підстеливши соломку в усіх місцях, укладачі реєстру забезпечились від будь-яких несподіванок. Який би окупант не прийшов панувати в Україну, він знайде цей список задовільним або навіть відмінним. От тільки випадок панування українців в Україні не передбачено…

Українська національна ідея, українська державна ідея, котра має бути теоретичною основою списку пам’яток і його провідною політичною тенденцією, навіть близько не лежала до реєстрів – як 2001 року, так і 2009 року.

Вся робота по укладанню справжнього списку пам’яток національного (українського національного!) значення ще попереду, і тут наявні реєстр можуть слугувати хіба що як матеріали.

Summa summarum

Порівняння реєстрів пам’яток національного значення 2001 і 2009 років приводить до наступних висновків:

1. Сам факт прийняття нового реєстру є безперечно позитивним і демонструє інтерес державних органів до проблеми охорони пам’яток.

2. Безперечним позитивом нового реєстру є відсутність заповідників (включення заповідників як адміністративних структур, а не пам’яток до реєстру 2001 р. було очевидною помилкою).

3. Позитивним моментом є значне розширення числа пам’яток національного значення в Києві (але це не означає, що до київського списку немає претензій).

На жаль, відзначених позитивних моментів не досить для твердження, що новий реєстр якісно поліпшує справу обліку пам’яток. Недоліків в ньому дуже багато:

4. В реєстрі повністю відсутні пам’ятки архітектури, які фактично позбавлені будь-якого охоронного статусу. Цей недолік суттєво знижує внесок України у світову культуру.

5. В реєстрі відсутні пам’ятки зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наразі це питання ще не стало предметом обговорення в ЮНЕСКО, але це не виключає можливих запитань з цього боку.

6. Наявна охоронна інформація в реєстрі рясніє масою помилок, що ускладнює її практичне застосування. Склад охоронної інформації є дуже бідним і далеко не відповідає сучасній світовій практиці.

7. В реєстрі відсутня українська державна ідеологія, що суттєво заважає використанню пам’яток для виховання українського патріотизму, української національної пам’яті та української національної ідентичності.

На мій погляд, є дві причини наявних проблем в обліку пам’яток: відсутність української державної ідеології та відсутність кваліфікованих спеціалістів з охорони пам’яток. Певне значення має недостатність фінансування (фінансування само по собі, без виховання відповідних фахівців, проблем не вирішує) та задавнена міжвідомча розпорошеність адміністрування пам’ятками (пам’яткоохоронний закон 2000 року намагався її подолати, але зазнав у цьому повної невдачі).

Простою мовою, доки пам’ятками у нас будуть відати свині, ми будемо дивитись на громадження проблем, розводити руками і повторювати: «Ну що ж свині?.. Ну як можна від свиней вимагати чогось не-свинського? Свині ж не винні…»

19 січня 2011 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6079

Модифіковано : 27.07.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.